мадмуазель химерниця

восьмого листопада випала можливість зустрітися з невропатологом. відверто, результати МРТ невтішні. іронічно, але мій мозок у два рази швидше починає вбивати себе.

🤝🫂

реклама, яка мене переслідує. вибачте)

успіхів ✨

знаєте, я дивлюся на цей кадр, а в думках: «виглядає так, наче намалювали на полотні фарбами».

🍰🫐 якби мене запитали, який купований торт є моїм улюбленим, попри те, що я не фанатка тортів – я б без вагань назвала саме цей.

🍁одного разу, коли я пошкодувала, що у мене не було телефона під рукою – учора. пес так мило тримав у зубах ручку від лопати, а позаду виднівся кущ з червоним листям. доведеться через рядки провідчувати естетику старої вівчарки та уявити осінній пейзаж.

так, можна.

загалом дуже розумію вас 🫂 дивитися на близьких людей ще важче. коли на чужу людину дивилася, то навіть від навчання відмежовувалася, щоб відійти.

якось ні.
однако дивитися «жива/нежива» людина – не той запит, який кортить брати 🙈

робила наприкінці червня. навіть не думала, що взагалі вдасться отримати підтвердження смерті.

як правильно подати свої думки...
найперший розклад, який зробила поза колом родини, справдився повністю. але радості немає: військовий справді потрапив у полон із пораненнями та загинув. близькі отримали звістку, а росіяни нарешті повернули тіло.

деякі люди приходять у життя, щоб відкрити щось замкнене всередині нас. такий варіант слова «досвід» – трапився зі мною. так, ми не спілкуємося майже місяць. але я вдячна цьому чоловіку, що відкрив у мені емоції та допоміг з теплом ставитися до чоловіків. таке щастя підкинув блюскай 🥹💌

прочитала книгу. однак, не пошкодувала про це жодного дня. можливо доведеться читати з паузами та довше, але сторінки того варті)

ви – неймовірна 🥹
вибачте, але це захопило мене насправді. дякую вам за вашу роботу.

дні сумбурні, тому рідко щось друкую. отримала невелику оплату за підробіток – думаю частину вкласти в МРТ головного мозку. за демієлінізацією нервових волокон треба стежити щороку. бережу себе, як можу.

після розрухи лише вітер,
стиснувши конверт пожовклий,
я не в силах читати ці рядки:
ким була раніше – не пам'ятаю,
ким стала – тямлю не до кінця,
ким буду – неприйнятною усіма.
гірше за пропущені листи,
пролиті сльози без кінця.

дуже любила цей серіал. ви нагадали мені, що можливо варто переглянути 😱🍂

від щиро серця радію за тебе 💛
дуже б хотілося, щоб дідусь та бабуся виїхали теж 🥹

тримаю кулачки за те, щоб опалення прийшло у ваші авдиторії 😔
хочеться побажати швидкого одужання, але навряд тут доречно. піклуйтеся про себе та майте під рукою чай у термосі.

коли всередині та зовні більше падінь, ніж злетів – реагуєш гостро навіть на дрібниці. я витягла пиріг з яблуками та вишнями зарано, і він не вийшов. розчарування було настільки сильним, що я заплакала. півтора року нічого не пекла – тож забути властивості духовки, мабуть, нормально.

втратити ту, чиє муркотіння слухалося декілька років. наразі відчувається як забитий останній цвях у труну. усвідомлюю, що переживу, але найкраще – впоратися наодинці.

все розпочалося з книги «вересневий дім», де око зачепило слово «химери». тому це спіткало на геть новий нікнейм. думала, створю вірш з цією назвою, а потім зрозуміла – ці слова описують мене. «мадмуазель химерниця» – моє своєрідне балансування між правилами світу та хаосом всередині себе.

не покидає думка, що мені вдається відсовувати синдром хорошої дівчинки – маленькими кроками. дозволяти собі режим «не турбувати» на телефоні. не лякатися отримувати чорний список та додавати людей теж. відмовитися від привітань бабусі, яка ніколи не вітає мене.

одне з моїх найщиріших уподобань – залишати відгуки. не здивуюся, якщо з часом згадаю про майстерність письма та опублікую де-небудь бодай трішки про свою колекцію колод 😌🙊

це справді так, бо мені теж не вистачає адаптації.
коли працювала менеджером, близько 80% моїх клієнтів – були військові. все, що мені вдавалося зробити – просто вислухати і трішки підтримати. зазвичай у мене було запитання: «бажаєте поділитися?» або «чим можу допомогти вам?».

якби дивовижно не звучало – гармонії всередині себе. відпустити все старе, покращити здоров'я, створити нове оточення і вишенька на торті – розпочати свою справу.

знаєте, той момент...коли у твоєму житті зруйнувалася стабільність: спочатку дружба через зраду людини, потім романтичні стосунки, наприкінці не любима робота. наприкінці, у мене немає нічого, окрім батьків та себе. по-старому жити не виходить, по-новому невідомо як. конфлікт розуму і серця

саме найжахливіше, що я робила ці півроку – просто зневажала себе. безробітна півроку, але чи відпочила розумом? навряд чи. постійні думки, мов «ааа, у всіх є робота, а я лох. вакансії не заходять» та «на який чорт мене потягнуло в таро? мені взагалі вдасться допомагати комусь і монетизувати це?».

щиро дякую вам, пані 😌

добилася свого та мамі повернули 400 грн ✨