Nathalie N.🇺🇦

Він любить паяти всяке, тому його паяє, а я люблю вʼязати, тому я накручуюсь.

Мене поставити в пріорітет №1 в черзі на аналізи. Досить цікаво, чи це реальна штука, чи вони так кожному пишуть.

Замовила собі аналізів на 5к

Зараз порахувала, що щоб купить квартиру, мені треба відкладать 21 рік.

Походу, моя мама вилікує моє залипання в рілзи, бо як тільки я бачу її коментарі під іронічними і гуморними відосами, хочеться викинути телефон в стіну.

Якщо чесно, пакет аналізів на день миколая вже не здається такою абсурдною ідеєю.

А якщо до цього ще буде йти лікування, то прям кайф.

Любов до Гаррі (ай мін, дружня любов) змусила її вдаватись до темної магії і ризиків. The girl literally стерла памʼять власним батькам?????

Любов до знань змусила її навчитись користуватись МАШИНОЮ ЧАСУ??????.

Тут, до речі, цікава противага в Герміоні, бо любов змушує її вдаватись до абсурдних, і навіть небезпечних авантюр.

Вона настільки любила своїх друзів, що підпалила профессора і зварила заборонене зілля! Не говорячи вже про заснування підпільного бійцівського клубу.

I mean, я реально іноді намагаюсь осягнути цю іронію того, що supposedly bad characters насправді найбільш раціональні.

Знову ж, я не впевнена, чи то реально було прописано навмисно, чи я просто шукаю сенс. Але я його знайшла, тож that's the only thing that matters.

Любов Драко до батьків і його відданість їх інтересам буквально знищила будь-які сумніви їх мотивів, тому він без зайвих вагань доєднався до десітерів: не з власного бажання, як більшість, а саме від любові до батьків і бажання бути з ними.

Ай мін, Люциус буквльно пережив психологічні тортури, щоб вберегти свою родину, підставив під ризик свій статус і дохід, аби їх вберегти.

Нарцисса змогла збрехати Волдеморту і він це не відчув, бо її хвилював виключно Драко (любов до Драко могла підсилити барʼєр окклюменції?)

Іноді рефлексую з приводу Малфоїв і думаю про те, якими unintentionally deep вони виявились в плані свого впливу на сюжет і концепту.

Бо в франшизі стільки зображень токсичних сімейних відносин, що Малфої там буквально взірець сімейної ідилії і безмежної і всесильної родинної любові.

А як кажуть?

Я хочу сказати, що норма кордонів приходить з досвідом: і до вчителя, і до учнів, і до їх батьків.

Чи хотіла б я, щоб мої уявні діти кєнтувались з вчителем/вчителькою?

Однозначно ні.

А якщо в дитини вчитель за кєнта і друга, це вже не вчитель, а parent model, що тягне за собою: а) відповідальність, в тому числі і кримінальну б) емоційний звʼязок, які не всі зрозуміють, особливо якщо це вчитель і учениця (привіт, СТБ).

Довіра до вчителя або викладача полягає в тому, що в нього можна спитати матеріал, додаткові джерела, попросити допомогти з певною темою в області, або звернутись з цікавим запитом по типу "чому народжуються білі такси".

Типу, стаючи на один рівень з учнями, створюється штучне уявлення про те, що ви начебто рівні, але це зовсім не так, бо, як мінімум, у вас приблизно 5+ років різниці.

Знову ж-таки, якщо вчитель/викладач вселяє довіру і надихає — це чудово.

Я завжди бачила вчителя/викладача як людину, яка глибокими знаннями у своїй сфері надихає інших на те, щоб її вивчати.

Наприклад, щоб вчителька української мови сама писала вірші чи прозу, або щоб хімік робив публікації і досліджував щось на академічному рівні.

Чи варто проводити вільний час з учнями?

На мою думку, ні.
Я за те, щоб спілкування залишалось виключно професійним, бо уролог не буде о 2 годині ночі дивитись дікпіки пацієнтів.

Чи варто переймати роль батьків під час навчального процесу? Ні. Діти — це відповідальність їх батьків.

На жаль, не всі батьки свідомі, і це дуже прикро. Але іноді діяльність або бездіяльність вчителя, який взяв на себе занадто багато відповідальності, спричиняє масу непорозумінь.

Це банальні приклади того, як життєві приклади (або трошки перебільшений їхній аналог) допомагають студентам зрозуміти практичну цінність матеріалу, який вони отримують у школі.

- Я була у музеї, де була виставка, присвячена українському національно-визвольному руху.
- Я зустрічала вислів [вставте вислів] у автора А і автора Б, а писали вони з різницею в 300 років.

Ще декілька здорових прикладів як, на мою думку, можна наводити приклади з [власного] життя, не вдаючись в перебор:

- Якось я вирішив порахувати, який шанс того, що кожну суботу я буду сідати саме в жовтий автобус.
- Давайте порахуємо прибуток кафе [назва кафе] з такими цінами.

Звичайно, досить надихаюче підкріпляти наукові і "сухі" матеріали практичними прикладами:

"Дивіться, зараз генетика дуже класно працює у розведенні собак і котів. У мене є такса чорно-коричневого кольору. Їх у приплоді було пʼятеро, усі народились коричневими окрім однієї".

Чи несе вчитель відповідальність за дітей?

Теоретично: так, але лише у свій робочий час. Він має забезпечити надання необхідного матеріалу і те, щоб діти/студенти його отримали.

Чи є інформація про особисте життя будь-якої зі сторін "необхідним матеріалом"? Скоріше ні, ніж так.

First things first, вчитель =/= вихователь і не має формувати в дітях моральні цінності і виховання.
Є багато випадків, коли якийсь міцний звʼязок був кльовим, але так само є багато випадків, коли він доходив до абсурду.

Рефлексую з приводу популярного вчителя-кєнта своїх учнів (як людина з відповідною освітою): може, це саме те, як має діяти вчитель, але я б так ніколи не змогла і не думаю, що це результативний підхід.

Не можу кидати йому смішні відоси про побутових невдах чоловічої статі, бо він не такий і нього є мозок, який вміє аналізувати.

Знову болить живіт у місці апендиксу.
Добре що хоч він видалений, тож другий точно не відріс.

Правда, не знаю, що то може бути 😃

Як мало треба для щастя 🥹