𝑚𝑎𝑟𝑓𝑢𝑡𝑘𝑎🦋

Робота🥲 дуже багато всього і мене не вистачає. Та і особливо говорити нічого.

a cat is standing on its hind legs with its paws up and the words yes ma 'am written below it . ALT: a cat is standing on its hind legs with its paws up and the words yes ma 'am written below it .

Буду постити меми раз на два тижні щоб не відчувати провину за свою відсутність

😌

Рік чекала на 10 жовтня щоб це написати

Якщо вам сумно, просто нагадую, що ви як сьогоднішня дата 🤭

Нарешті вихідний і я напишу всьо що я думаю за то ібуче життя. І перше - йобані кацапи. Луплять з самого ранку, і вчора шахеди були. Вихідні проходять дуже весело і продуктивно.

«Мама хотіла відмінити заняття, але я сказала що треба їхать, треба було похвалитись що отримала на тесті 12/12».

На цій історії тримається моя остання нервова клітина сьогодні.

І так, ось це все не новина, багато в цьому живе, але блядь… чому саме наші діти? Чому знов ми?

Ти пропускаєш це все через себе і розумієш що в них забрали дитинство. Вони вже звикли роками не бачити рідних, покинути дім, сімʼю, друзів, ВСЕ і поїхати. Я ледь не плакала коли учень сказав що знає що таке Мак в Харкові, він його не «застав». Так собі причина для сліз, але якщо задуматись..

Тепер вже увалило десь в мене. І я ніяк не осягну чому це продовжується? Вони розʼєбали все що могли. Чи все ж вирішили і місцевих для приколу по кошмарити.

А накрило мене через це все, бо більшість моїх учнів або живуть в прикордонних областях, або переселенці. ⬇️

Йобані сука кацапи, це щось.. сьогодні пиздували з 2 дня і ледь не до вечора.
Мала урок офлайн, знов десь увалило, благо мала бойова духом (бо живе в районі який вічно кошмарять) і така «ви не переживайте, я не злякалась, і ви не лякайтесь, все буде добре».
⬇️

А потім сама ж шкодую, бо пожертвувала своїм спокоєм.

Висновок такий: забити все ж таки хуй і обрати себе. Як вони це роблять коли сунуть свого носа і ображають словами, так я і у відповідь. Тільки не словами, а тишею. І все.

Не те що я. І тоді чому не пишу, не дзвоню, не хочу приїхати. Бо почнеться одне і теж. В них тільки два питання що на лічном і коли я одумаюсь і знайду роботу. Бо як це мене ніхто ні їбе ні на лічном ні на роботі.

З матірʼю зараз мінімізувала спілкування, бо ще чомусь мені її і шкода. ⬇️

кудись їхати і щоб в мене був головний якийсь недоумок який буде говорити мені що я лайно. Люба родино, для цього в мене є ви. Просто блядь відчепіться і дайте жити. Я сама плачу за своє життя і від вас нічого не хочу. То яка вас в біса різниця? Але як же не встануть пораду, бо вони ж життя прожили⬇️

Останнє що мене «тригернуло», чергове ТАК А ЩО ТИ ЗНАЙШЛА РОБОТУ/ПІДРОБІТОК? Блядь а я що зараз роблю? Саме моє звільнення відкрило скриньку пандори. Тотальне не сприйняття того що репетитор теж робота і я бляць працюю. Важко. Просто вдома. Але ні, треба обовʼязково трудова⬇️

Єдине що воно в мені досі сидить. Блокування бабусі полегшило життя, а блокування і обірвання звʼязків з матірʼю я ще не уявляю. Не дуже і хочу. Бо це ще можна врятувати і щоб було обом норм. Тільки от треба щоб мене почули. Раз і назавжди, не так як зараз, ок ок, а через пів місяці знов за своє.⬇️

Коли кажеш що цей вчинок/слова тобі не приємні - ок, добре, а потім знову якась фігня. А потім ой тобі нічого сказати не можна.

Так, бо момент втрачено. Давним давно, коли мені була потрібна матір її не було, я стала «їжаком». А тепер коли хтось згадав за мене, мені вже не дуже і треба⬇️

Продовжуємо подкаст на тему «батьки і діти». Чомусь мама не може прийняти мою самостійність, те що є питання, які мені можуть бути не приємні, що я сриймаю поради лише коли прошу. І як тільки ти починаєш відстоювати свої кордони «ОЙ ТОБІ І СЛОВА СКАЗАТЬ НЕ МОЖНА», а були спроби сказати нормальні? ⬇️

Щодня

Хто з вас?

Чуство що комунікація і робота з людьми мене доведе..

Ніби і два дні не працювала, а ніби що був відпочинок що ні. Плюс ніч важка була, ще це додало до настрою. Тепер бурчу сама на себе що не відпочила як слід, і знов тиждень буде на останніх силах.

Хоча відпочивати теж треба вміти, а я не вмію. Короче біда з головою та і все 😅🥲

На 2й день деякі учні та батьки вирішили що чому не порішати певні питання прямо зараз. То за оплату ой то дошка не працюю, то ще щось. Одна взагалі ніяк раму не збере треба її доці те пробне чи ні. І ти сидиш і думаєш бронювати чи ні, і ясно що це все або зранку або вночі. Інакше ніяк.

⬇️

В теорії цілих два вихідних і можна норм відпочити. По факту - перший день довбала себе що можна було б щось і зробити, хоча я ось ось 🤏 до чергового виснаження, думки в роботі і планах, і всеодно все пишеш щоб зробити потім. «Голова» не відпочила.⬇️

☺️

Плюс спроби витягувати себе на прогулянку щодня

Була спроба фокусуватися на жовтому, поки так.

🫂🫂

Середа дається не легко, як завжди