Гитикай

Приходжу.

Мама така: ти шо, дурачок?

А я такий: ну я думав буде гаакк...

Мама: а я думала ти вже мав бути вдома.

Ну і коротше, посадила мене на таксі з центру та й приїхав додомів.

Мораль історії: думайте трохи, нє

Та й власне сіли. Їдем. Проїхали центр міста. Виїхали. Їдем в село.

Мені кажуть: ти ж вкурсі, шо він не робе гак?

А я такий: ееее... ну, нічо, шось вигадаю

Та й всі повиходили. Ну і їду я один в автобусі (ше водій був.

Приїзджає автобус на стоянку. А я ткий: ну... йду до мами на роботу

Діло було десь в 2013 році. Мені тоді було 11 років.

Сидимо ми шось в школі довго, аж до третьої (зазвичай по першій, максимум другій, вже йшли додомів)

Та й ото мій однокласник, який жив в селі за Снятином, проситьсі на шкільний автобус шо туди їди теж. Ну а я з ним за кумпанію.

1 лайк і пишу охуєєну історія про автобус

Нігер

Думати можна всім. Це ж не хитвіттер

Кумедія

Шукаю я квартиру. Побачив хороший варіант. Зв'язався з власником, домовились про час

Прийшов на місце

Дзвоню власнику

- Я на місці
- А я вдома, кашу їм

Іііі... офіційно. Вже 27 хвилин, як я безробітній

До речі, цей казус стався тут же

Передостанній день на чинній роботі. Вкотре переконуюся, як легко ноїбать тімліда банальним фотошопом і штучним інтелектом.

(потішились цим і фатить. треба брати кіберлапату й шукати щось справді вартісне)

Летс факінг гоу! На 2 тисячі підписників тут, подаруємо двом рандомним щасливчикам та щасливицям по пачці шоколадних цукерочок. You know what to do: лайк, репост, підписка🤤

Доброго ранку, друже мандрівка

я йобнув по писку собі

ДОТЯГУВАЧЕМ

бо дурне забуло, що то на пружині

Джус, вічна слава

другий день в соціяльній мережі синє небо. нашо воно - не знаю. але най буде

русня повинна померти