The Alpha Centauri

Phantom Space також заявляє, що працює не лише над пусками: у планах — розвиток супутникових проєктів і сервісів передачі даних на орбіті.

https://spacenews.com/phantom-space-reclaims-former-vector-launch-technology

До банкрутства Vector залучила понад $100 млн інвестицій для розвитку своїх носіїв, зокрема Vector-R, розрахованої на виведення близько 60 кг на низьку навколоземну орбіту.

Daytona описують як двоступеневу модульну ракету для невеликих корисних навантажень. Після успішних «гарячих» випробувань елементів силової установки компанія у 2026 році планує перейти до інтеграції, кваліфікаційних робіт і випробувань на рівні ступенів.

У Phantom Space кажуть, що угода має допомогти швидше наблизитися до орбітальних запусків і паралельно створювати високотехнологічні робочі місця в Тусоні, штат Аризона.

Кантрелл — один із ключових людей, що стояли за раннім баченням Vector, — підкреслює: йдеться не лише про «залізо» чи креслення, а про темп.

Заснована у 2019 році Джимом Кантреллом, Phantom Space планує інтегрувати ці напрацювання у свою ракету Daytona, щоб знизити ризики та прискорити розробку.

Phantom Space оголосила про придбання активів та інтелектуальної власності Vector Launch — компанії, що подала заяву про банкрутство наприкінці 2019 року, а її активи були розпродані в рамках процедури у 2020-му.

https://spacenews.com/lambdavision-books-space-on-starlab-commercial-space-station

LambdaVision залучила $7 мільйонів у листопаді для наземних тестів і клінічних випробувань. Її угода зі Starlab сприятиме переходу від демонстрації до масштабного виробництва, що відкриє нові можливості для пацієнтів на Землі.

Starlab Space, спільне підприємство Voyager Technologies та інших компаній, завершило комерційний критичний огляд проєкту станції 23 лютого. Це підтвердило технічну зрілість дизайну, що дозволяє перейти до повномасштабного виробництва.

Компанія з Коннектикуту вже кілька років працює над штучними сітківками, тестуючи виробництво білкових плівок у невагомості. Це середовище дозволяє створювати шари, необхідні для виробництва сітківок, які планують випробувати на пацієнтах із ретинітом пігментозою.

LambdaVision, компанія, що розробляє штучну сітківку, 24 лютого оголосила про бронювання місця на майбутній комерційній космічній станції Starlab. Це дозволить їй продовжити експерименти, розпочаті на Міжнародній космічній станції (МКС), для створення білкових тонких плівок у мікрогравітації.

https://spacenews.com/space-force-seeks-market-answers-on-in-orbit-refueling

Є кілька сценаріїв: супутник може сам летіти до «депо», «депо» може зближуватися з супутником, або ж між ними курсуватиме шатл-перевізник. У будь-якому випадку потрібна координація між різними постачальниками, щоб це склалося в цілісну екосистему, а не набір несумісних рішень.

У компанії підкреслюють, що роблять ставку не на «єдиний правильний» порт, а на практичну сумісність і сервіс як такий. Водночас архітектура майбутньої системи дозаправки ще не визначена.

Компанія Astroscale U.S., яка частково отримує фінансування від Космічних сил, готує апарат Provisioner. Місія має продемонструвати дозаправку супутника Космічних сил США гідразином у районі геостаціонарної орбіти (над GEO).

Це дає чіткіші правила гри для апаратів, які мають стикуватися в космосі. Але сам по собі стандарт не гарантує, що на орбіті буде достатньо «танкерів» — і що послуга буде конкурентною за ціною.

Щоб виробники супутників розуміли, під що проєктувати стикувальні вузли, у 2024 році військові затвердили два «стандартні» інтерфейси для дозаправки: RAFTI від Orbit Fab та Passive Refueling Module (PRM) від Northrop Grumman.

У лютому 2026 року Space Systems Command оприлюднило запит до індустрії (RFI) щодо технічних концепцій і підходів до орбітальної дозаправки — з прицілом на те, щоб комерційні рішення могли запрацювати до 2030 року.

Космічні сили США роблять крок до майбутнього, у якому супутники зможуть дозаправлятися прямо на орбіті.

https://spacenews.com/momentus-prepares-to-host-10-demonstration-payloads-on-vigoride-7-flight

SpaceWERX надасть сенсори для демонстрації зближення та операцій поруч. DARPA протестує роботизоване складання, а NASA — формаційний політ. Portal Space Systems перевірить свою авіоніку, а CisLunar Industries — архітектуру енергопостачання.

На борту — корисні навантаження для NASA, Агентства перспективних оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA), Лабораторії досліджень ВПС США (AFRL), SpaceWERX, а також компаній Portal Space Systems, Orbit Fab, CisLunar Industries, DPhi Space та Solstar Space.

Запуск Vigoride 7 із 10 демонстраційними корисними навантаженнями заплановано на SpaceX Falcon 9 у межах місії Transporter-16 — не раніше 29 березня 2026 року. Цей політ стане першим для платформи Vigoride з 2023 року.

Попереду — 10-місячна місія, під час якої планують продемонструвати автономне зближення та операції поруч (RPO), роботизоване складання в космосі, а також передові комунікаційні й бортові обчислювальні технології.

Орбітальний сервісний апарат Vigoride від компанії Momentus уже доставили на базу Космічних сил США Ванденберг у Каліфорнії.

За допомогою рентгенівської обсерваторії Chandra навколо зорі HD 61005 ученим вдалося виявити своєрідну «бульбашку» зоряного вітру, схожу на геліосферу Сонця, яка захищає Сонячну систему від космічної радіації.

https://thealphacentauri.net/165241/

Астрономи вперше отримали зображення астросфери навколо молодої сонцеподібної зірки 👇

https://spacenews.com/boeing-demonstrates-large-language-model-for-space-grade-hardware

Такий підхід відкриває шлях до адаптації наявних супутникових систем під задачі ШІ — зокрема для швидшого, ефективнішого аналізу телеметрії та оперативних підказок у космосі, коли кожна затримка може коштувати місії дорого.