The Alpha Centauri

Завдяки вдосконаленню спостережних технологій та мережі оглядів небо патрулюється практично щоночі, тож астрономи регулярно фіксують нові невеликі астероїди.

ssd.jpl.nasa.gov/tools/sbdb_l...

Попри те, що 2025 TP5 не становить загрози Землі, його швидке виявлення підкреслює важливість постійного моніторингу.

Астероїд виявили лише 13 жовтня за допомогою системи ATLAS на Гаваях. Цю систему розробило та експлуатує Університет Гаваїв за фінансування NASA — вона призначена для швидкого виявлення невеликих навколоземних об’єктів, які можуть наближатися до нашої планети.

Після цього, сьогодні о 12:25 за Києвом, 2025 TP5 наблизився до Місяця на відстань близько 120 084 км. Орієнтовний діаметр астероїда — близько 15–20 метрів, тобто він співмірний із тілом, що вибухнуло над Челябінськом у 2013 році.

🧵
Новий астероїд, названий 2025 TP5, вчора, 15 жовтня, пролетів повз Землю на мінімальній відстані близько 97 089 км — це приблизно чверть середньої відстані до Місяця. Зближення відбулося о 16:09 за східним часом (20:09 UTC), за даними Лабораторії реактивного руху NASA.

Фото допомогло не лише фізично побачити антену після розгортання, а й уточнити орбітальні параметри NISAR.

Донат в ефір: https://alpha-centauri.diaka.ua/donate Поплава про супутник: https://www.youtube.com/watch?v=cvpBfWYYu8M 00:00 Інтро 04:58 Ведучі в ефірі 07:40 Про збори коштів 09:42 Шо трапилось… ВСІ КРАПКИ НАД ЇCEYE

Про те, як працює технологія SAR ми з колегою Дмитром пару років тому розповідали у великому стрімі на каналі:
youtu.be/mAsuZchyL8g

Там мова йшла більше про розвідувальні спроможності, але радари з синтезованою апертурою так само є чудовими інструментами для спостереження Землі.

...типу, який людство виводило в космос. Він працює у двох діапазонах: 24 та 10 см і дозволить спостерігати складні природні процеси на нашій планеті: порушення екосистем, руйнування льодовикового покриву, підвищення рівня моря та проблеми з ґрунтовими водами.

😱ЦЕ ПРОСТО ВАУ😱

Годину тому Vantor (колишня Maxar) опублікувала високодетальне зображення індійсько-американського SAR-супутника NISAR на орбіті.
Фото було отримане апаратом WorldView.

Ви можете побачити на ньому величезний (12 метрів у діаметрі) круговий рефлектор, це найбільший радар такого...

Надія Бремер, візуалізаторка з Нідерландів, створила чудову анімацію того, як супутники Planet за добу отримують зображення всієї поверхні Землі — у 600 000 фото:
nbremer.github.io/planet-globe/
Чудово видно, як різні орбіти перекривають "сліпі зони" одне одного.

Такі підходи допоможуть точніше планувати майбутні місії з відхилення астероїдів і підвищать готовність людства протистояти потенційним загрозам із космосу.

www.europlanet.org/epsc-dps2025...

Спираючись на досвід місії NASA DART, що у 2022 році успішно змінила орбіту астероїда-супутника Діморфоса, вони змоделювали сотні мільйонів можливих ударів, щоб окреслити оптимальні точки для відхилення небезпечних об’єктів.

Група Рахіла Макадії з Університету Іллінойсу запропонувала методику визначення «безпечних зон» для кінетичного удару на поверхні астероїдів. Дослідники будують карти ймовірності, щоб уникати гравітаційних «ключових щілин», проходження через які може знову спрямувати астероїд до Землі.

Команда з Університету Токіо під керівництвом Вень-Хань Чжоу проаналізувала дані місії Gaia і показала, що режими обертання астероїдів формуються балансом між зіткненнями з іншими тілами, які «розхитують» об’єкти, і внутрішнім тертям, яке з часом згладжує рух.

🧵
Дві нові роботи, представлені на спільному з’їзді Europlanet Science Congress та AAS DPS у Гельсінкі, можуть стати ключем до кращого захисту Землі від астероїдів.

Наукові статті команди викладені на arXiv; основна робота над AMIGO (керівний автор — Louis Desdoigts) уже пройшла рецензування й готується до публікації в Publications of the Astronomical Society of Australia.

phys.org/news/2025-10...

У підсумку JWST знову впевнено дістає слабкі цілі на кшталт екзопланет і коричневих карликів.

Ефективність підходу підтверджують нові результати: реконструкції джета активного ядра галактики (чорної діри), детальні знімки вулканічної Іо та структура пилових вітрів у WR 137.

AMIGO поєднує фізично обґрунтовані симуляції з нейронними мережами, моделюючи оптику й електроніку телескопа, зокрема міграцію заряду між пікселями. Саме так вдалось компенсувати «brighter-fatter effect», коли заряд «розпливається» в сусідні пікселі та розмиває структуру зображення.

Вони створили програму AMIGO — програмно-апаратний калібратор для режиму апертурної маски (AMI) інструмента NIRISS, який повернув інструменту проєктну чутливість і контрастність на малих кутових відстанях.

🧵
Двоє аспірантів Університету Сіднея покращили різкість зображень телескопа Джеймса Вебба без жодного «ремонту в космосі».

ЄКА відкрило в Австралії сучасну антену далекого космічного зв’язку
thealphacentauri.net/162748/

Нова інфраструктура в межах глобальної мережі наземних станцій Estrack допоможе відстежувати та підтримувати міжпланетні місії.

(До слова, NASA вже використовує схожий підхід тетраедричного польоту в місії MMS — вона досліджує магнітні процеси у безпосередній близькості до Землі).

phys.org/news/2025-10...

Така геометрія має дати змогу оперативно «ловити» вихори на шляху до Землі та підвищити точність прогнозів, а отже — краще захищати критичну інфраструктуру.

Щоби краще відстежувати подібні структури в реальному часі, дослідники пропонують місію-концепт SWIFT: угруповання з чотирьох зондів у тетраедричній (пірамідальній) побудові на лінії Сонце—Земля.

Команда почала роботу влітку 2023 року після того, як помітила розбіжності в спостереженнях космічної погоди, і зосередилася на високодеталізованих симуляціях події травня 2024 року — саме там уперше простежили систему таких флюкс-роупів.

Вони формуються на фронті CME, коли швидкий викид врізається у повільніший сонячний вітер, і здатні зберігати достатню силу та структуру, щоб спровокувати небезпечну активність у земній магнітосфері.

За дослідженням, опублікованим у жовтні 2025 року в The Astrophysical Journal, одним із джерел цих бур можуть бути малі вихори — магнітні «флюкс-роупи».

Коли такі викиди досягають Землі, вони спричиняють геомагнітні бурі: з одного боку — яскраві полярні сяйва, а з іншого — ризики для енергосистем і супутникової інфраструктури.

🧵
Прогнозування космічної погоди — справді складний процес. Корональні викиди маси (CME) — це потужні викиди плазми та магнітних полів із Сонця, що можуть мчати зі швидкістю до ~3000 км/с (у деяких публікаціях — 2897 км/с).

Останні результати Swarm показують, що з 2020 року регіон Атлантики на південний захід від Африки зазнав ще швидшого ослаблення магнітного поля. Це пов'язано з аномальними патернами на межі між рідким зовнішнім ядром і твердою мантією Землі.

phys.org/news/2025-10...