допоки існує тінь, завжди буде світло. нам потрібний цей баланс, щоб правильно впорядковувати речі. щоб протистояти страху, який приходить разом з ніччю.
22.10.2023 19:02 — 👍 0 🔁 0 💬 0 📌 0@whorart.bsky.social
умер би! ні, держусь тривогою одною: як я умру, й любов моя умре зі мною @ telegram whorart
допоки існує тінь, завжди буде світло. нам потрібний цей баланс, щоб правильно впорядковувати речі. щоб протистояти страху, який приходить разом з ніччю.
22.10.2023 19:02 — 👍 0 🔁 0 💬 0 📌 0чи тримали б ви мене так, ніби ніколи б не відпустили? допоки страх не помер би. допоки сонце не показалось. а тоді, прогулялись би? ще разок у світлі. візьміть мою руку і скажіть, що все буде гаразд.
22.10.2023 19:02 — 👍 0 🔁 0 💬 1 📌 0сказали б мені не боятися темноти? і що я вже не один. що страхи — в темноті. там, де сонце й не показується.
22.10.2023 19:02 — 👍 0 🔁 0 💬 1 📌 0- кріс ваттерс -
якби я розповів про темноту, що живе всередині мене, чи ви б так само прогулялись зі мною під сонцем? чи залишились би поруч? не спробували б втікти?
чи сиділи б ви зі мною, чи казали б мені "все буде гаразд", коли сонячні промені поблякли, а день приніс ніч.
Без нагляду, у відчаї страшнім
Я день і ніч метаюся в нестямі,
І, розумом покинуті моїм,
Слова і мислі бродять манівцями.
Я ж присягав, знесилений украй,
Що пекла морок — найсвітліший рай.
- Шекспір, сонет 147 (переклад Дмитро Паламарчук)
Моя любов — пропасниця. Вона
В жадобі прагне лиш того напою,
Якого випивши колись до дна,
На все життя зосталася слабою.
Мій розум-лікар лікував любов,
Вона ж відмовилась приймати ліки.
А він розгнівався і геть пішов,
Страждать мене покинувши навіки.
- Россо Фйорентіно -
"янгол, граючий на лютні"
маленький янгол, для якого музичний інструмент завеликий, від смутну, чи від нудьги, грає на лютні, розважаючи себе
чи то натяк, що кохання — це нудьга, де потрібно самому розважати себе? чи то пошук його настільки довгий, що вже й не весело?