Пхд навіть чат джпт вже заєбався слухати

Боюся, що стану ніким. Просто страшно, що ніде не знайду собі місця, і проживу своє життя отак одноманітно

Вгадайте, хто знову егоїст і робить недостатньо?)

Не люблю це відчуття, коли я не розумію чи сама я зробила такий вибір, чи я просто боюся реакції людей

Маю нове захоплення

Помічаю, що останнім часом взагалі майже не плачу, проте моя тривожність зросла до небес і я без поняття як мені краще було б🫠

Розумію🥺 Залишається лише загрузити себе справами, щоб не думати ні про що( Сподіваюсь, що тобі невдовзі стане краще🥺

Можливо, варто трішки поплакати і це зменшить жагу до саморуйнування? 🥺 Сподіваюся, що тобі невдовзі стане краще, хоча б на трохи🫂

Досі важко усвідомити, що моєї Нюши більше немає. Все ж дуже добре, що я зʼїхала з цієї квартири, бо знаходитися там лишню секунду дуже важко, усвідомлюючи, що ось тут її сіренька шерсть, там корм і водичка, а поруч вітамінки, які вона любила💔

Якщо вирішиш куди йтимеш в ліс, то підкинь і мене. Турбувати не буду, ти праворуч, я ліворуч

Відчуваю себе невдахою👍🏻Думала, що зможу влаштувати собі щасливе життя, на яке думала що заслуговую, де є і моя дівчина, і сімʼя) А тепер ні дівчини, ні сімʼї
Рожеві окуляри дійсно боляче розбиваються(

Ненавиджу коли збувається все те, чого я боялася.

Мені здається я за сьогодні ревіла вже у кожному кафе і на кожній лавиці. От що буває, коли всі вдома, і немає де побути на самоті

Та…якби ж то так(

Плакати на зупинці:✅

Чим вони здивували на цей раз?👉🏻👈🏻

Голова тріщить настільки, що я все ж сподіваюсь, що хтось лусне по ній топором

Я йобнусь такими темпами

Блятььььь😭

Я просто помру від цього мовчання..😖

Цікаво, що ще принесе цей паскудний день?..😖 Сподіваюсь, що антидепресанти

Медичний закінчила, а проблеми від нього досі є., грьобана інтернатура

Хочеться просто щоб розтрощили цю голову, блять
Втомилася від постійних думок в голові, від постійних докорів сумління і просто від цього існування в сльозах
Хочу просто спокою в думках і на серці

Я ще ніколи в житті не хотіла покурити так сильно як зараз🫠

Сподіваюся, що цього ніколи не трапиться..

Знаєте це відчуття, коли ти й так на межі, а тут паде ложка на підлогу? Так от, мій павер у калюжі
Істерика ✅

Думаю, що ми як і ти, щодня дивуємося, злимося і розчаровуємося по новій🥲
Ти пиши якщо щось, гнівними коментарями щодо ситуації навколо, ми тепер як ніколи готові обмінятися 😌

Щодо гарної підтримки-думаю, що ти права, зараз всі зайняті своїми проблемами і все роздратовує ще більше, ніж зазвичай. Але ти все ще потрібна і тобою все ще дорожать, більше того в майбутньому це теж не зміниться, таких гарних друзів важко знайти)
Не засмучуйся так сильно, принаймні через це(

Я знаю чому ти хочеш це зробити, але чи стане тобі легше від цього? Мені здається, що відгородитися перебуваючи в таких умовах, це буде в рази морально важче, ніж триматися разом

Ненавиджу відчуття того, що роблю щось не так у всіх сферах свого життя
Куди не глянь, всюди помилки і розчарування в самій собі