мілка

опять виправдовувати власне існування - і перед собою же!!

навчилась приймати допомогу, але тепер відчувається, ніби беру забагато

в книгарні кажуть: "нє, камю немає, є сартр"
"боже збав", - виривається з мене ненароком

так звикла ходить вулицями і плакать шо розплакалась від того що йшла вулицею і посміхалась

іскрєннє щиро жостко чуствую щас пісню nobody but me

крінж культура RIP

хочу відкрити кав'ярню третьої хвилі в якій на стінах будуть шпалери

медитація і дереалізація: в чому різниця?

не зумів
зберегти
все що буууло тааак відвеерто

можна було вибрати нормальний маршрут, а мені як пороблено

не зроз, чому цей дощ так весною пахне??

іноді треба просто посидіти позаліпати на вид з вікна поперебудовувати нейронні зв'язочки

іду, осінній вечір
чеше плечі джаз
спинюсь на хвильку та й підпалю
мені красиво й легко щас

мені дуже з собою пощастило, що я така потішна

+ мольберт і книга забужко

взагалі дуже подобається, як легко ми з містом ділимось усім, і матеріальним зокрема
я багато що гублю, зітхаю, махаю рукою - а потім багато що знаходжу

сьогодні знайшла іншу шляпу (на смітнику)

зловила в метро стареньку, помагаю їй сісти і тут виривається з мене: "пані, ну ви акуратніше будьте". самій стало дуже кринджово з цієї фрази, а "пані" аж розцвіла і розусміхалась

я думаю, це шось про те, що треба робить хороше і не заганятись за те, що при цьому десь дурницю бовкнув

випила все ще більше ніж інші, можливо про толерантність це я зря

знаєте як бува запахи викликають спомини? альтернативно можна спробувати уронить нахуй толерантність до алкоголю і напитись вперше за ~півроку

я в контактє з собою із минулого життя 🧘‍♀️

сумно не тому, що стало сумно
а тому, що сумно стало уже вкотре, знову і знову, вчергове і ще раз

пішла шукати шляпу
загубила тютюн

сродна праця: вигадувати всяке