Я хотіла зайти в костел, поставити свічку, щоб його забути, але «храм зачинений на прибирання»
Я сьогодні зайшла на бар готелю Рітц в Женеві. Ну що я вам скажу. Цінуйте українських барменів і сервіс))
При мені гуглили рецепт Мартінезу 😂
Блускай — мій щоденник піздострадань і нюдсів
Увімкнула просто рандомне кіно на вечір. В кінці Хʼю Грант прибігає в лондонський Савой рятувати стосунки з Джулією Робертс
ТА СУКА!
І міряю теж здається щось дитяче
Стою в черзі Бєршки з дітьми
Мої смаки в одязі 💀
Я вимагала нерви собі, колезі, хлопцю, мамі, всім друзям, щоб написати: «мої емоції вщухли, працюємо»
Та сука!
Чого нас навчила ця історія — я з усім впораюсь
Сьогодні перший день, коли перепіздувало. хух господи як добре просто клас
Яловичий тартар і три мартіні
Вологий
На яблучному джині (осінній)
Із запахом гаражів, або вокзалу. Тобто солярки
У Львові вітер дує завжди в одну сторону і приносить йому цей запах у вікно
Я переживаю найромантичніші дні з 2016 року
Київ і хлопчик з пісень Карпи. Топ
Дякую вам за підтримку
Та якраз з коментарями все окей) Це внутрішнє
У мене було ахуєнне минуле літо, де я собі подобалась, тусила і придумала крутий проєкт. Цього літа все скотилось в якусь повну пізду( Я глибоко в душі вважаю себе негарною, не можу впоратись з почуттями і повернулась до поганих віршів. І все, що я можу з цим зробити — чекати. Клас. 🙌🥰⭐️
Я зайшла у трояндовий сад
І немає шляху назад
На цій фото щаслива від дощу
Красиво ✨
Буду думати, що то на щастя
76
Намагалась написати романтичний вірш, а вийшов життєвий
Я не знаю, для чого ця хуйня мені послана. І як з неї вигрібати. Чому існують емоції, які буквально не можеш контролювати. Я вже місяць живу на гойдалці від всьо заєбісь до бажання нікого не бачити приблизно ніколи.
Як же мене пиздує господи
Дякую витягуючим дзеркалам в залі за збережену самооцінку 🫶
Якщо я вже сюди прийшла, то в мене є така фотка з Іздриком, яка не підходить для жодної з інших соцмереж. Вже навіть список близьких друзів не рятує
Іноді бува таке, що я проводжу вечір в соцмережах
Перемикаюсь між інстою, тві, тіктоком, закидаю друзям шось в телеграм. І після таких вечорів починаю відчувати, що якась недостатня. Всюди є кращі, гарніші, смішніші.
І ніби мозок розуміє, що це ілюзія соцмереж, але якось прикро( у вас буває?
Я сьогодні закохалась в дівчину з ТікТоку, яку звати Барбара, вона з Бразилії, зараз живе в Німеччині і вона модель. А ще в неї є чувак з реклами трусів кельвін кляєн, на якого не стоїть в мене вобше. А Барбара богиня.
Де знайти не тупого тренера у Львові 🥲
Відчуваю мить щастя через роботу)) Прикольно))))
