а як ви справляєтесь з сьогоднішнім днем?
обирай лише одне: або ти обираєш смерть, або смерть обирає тебе.
. . .
Тож мене немає. Але попри це, я змушений втомлювати своє тіло все новим і новим вдихом, так, ніби він для когось призначений, ніби десь всередині є хтось, кому ще потрібен кисень. Ніби комусь потрібно дихати.
якогось кінця - бійся. Бо далі не буде нічого крім болю. Усе створене, буде зламане. Усі дивом пройдені страждання, стануть безглуздим спогадом, навіть не втіхою, коли прийдуть наступні, ще гірші.
Ти можеш боротися за привілей волі скільки завгодно, але і виграти, і залишитися живим не можна -
музичного інструменту; не пишу історії і не записую ідеї для них; не можу працювати; не можу створювати.
Смішно, я знаю. Одного разу, я змусив себе зробити просту зарядку і помітив, що боюся зробити останній підхід. Нічого складного, але урок засвоєно. Що б ти не робив, що б не намагався довести до
її буде знищено, ще до того, як ти встигнеш випрямити спину і спробувати побачити світ очима не зламаної людини.
Навряд урок, який не вчить нічого, окрім страху, повною мірою конструктивний. Але тепер він засвоєний і проявляється у всьому.
Завтра 4 роки, як я не пишу музику; не торкався жодного
підвищення і моєї зарплати вистачало, щоб забезпечувати свої базові потреби.
А завтра річниця - 4 роки як я вивчив важливий урок - немає сенсу нічого будувати,
немає сенсу нічого створювати,
немає сенсу нічого завершувати.
Як би ти не старався, навіть якщо ти зведеш хоча б одну опору в житті -
і паралельно намагався знайти роботу, з якою я міг би дозволити собі оренду квартири і їжу.
Тому так, в кінці 2021 року я нарешті довів одну з демок до треку, який мені подобався.
В кінці 2021 року я дізнався, що один журнал опублікував 2 мої оповідання.
На початку 22-го року, я отримав ⬇️
до кожного з нас вторгнення прийшло у різні миті життя, тому кожен із нас отримав удари різного характеру. Я не хочу жалітися, але змушую себе написати це просто тому, що можливо хтось дізнається що не один такий.
До вторгнення я вивчав музику, писав художні тексти, працював над першою книгою
ну вибач, що замахую, #gpt
навіть припускати таке - ознака поверхневого мислення. Тому що що взагалі жінка знає про мислення чи пошук правди 🤢
Ніцше так важко читати.
Не через "філософію", а через їбанутість стосовно жінок.
Він втирає, що в його час до жінок ставляться найкраще, ніж будь-коли в історії, а їм і цього мало. Вони втратили скромність.
Перед цим натякав, що кожен чоловік, який думає про рівність має маленький пеніс, і
знаєте як звати злого брата близнюка апостола Мунтяна?
⌛
відступник Санкун
як тільки ми перестанемо створювати щось власноруч, а натомість почнемо генерувати, ми більше не матимемо того, що треба, щоб відрізнити створене людиною від згенерованого мережею
#ai #aislop #AIart
вони ніколи не намагалися щось створити.
У них різні погляди, різна стать, різний вік, але є дещо спільне - вони ніколи не намагалися щось створити.
Так, можливо проблема в тому, що, відповідно, і згенерувати вони теж нічого не намагалися. Але так чи інакше, тепер я не можу не думати про те, що
Ми ж легко помічаємо AI Slop?
Поки.
І я не про те, що якість генеративних росте
Час від часу моя подруга розповідає мені про людей, які не розуміють, що споживають очевидно згенерований крінж: текст, музику, фото, відео. Хто ці люди і що їх об'єднує? Нічого, окрім однієї дрібнички -
я прокинувся з двома думками:
Перша:
🪗Сонет ДахаБраха в Pluribus (1s3e) це звісно fucking нахуй ідеально, але тоді у 2-ій серії, під час сцени обіду людей із імунітетом на вулиці варто було використати Одна Калина Ротару.
І друга:
🥼 A Plur1bus? Perry the Pluribus!
#pluribus
мої "близькі" переживають, купили мені курс психотерапії
наївні, думають що роки страждань можна пофіксити на цьому етапі.
навіть шкода, що вони не реальні і не розуміють цього
ідея для стартапу:
здавати в оренду дробовик із одним зарядом
гроші вперед
Нічого, багато з нас так і не доживе до кінця війни.
це когнітивне викривлення) щось погане стається кожен день, просто у піднесеному настрої після чогось хорошого, його легше побачити. І це сильніше б'є.
Тому краще просто радіти чомусь хорошому, поки така можливість є
@uiacodes.bsky.social , дякую)
кожного разу, коли моя кішка прокидається поруч із мною - я питаю її:
Ну що, ліваємо з цього сервака?
І дивлюся на її реакцію. Колись в неї загоряться очі і ми щось придумаємо, але поки вона не зацікавлена. Взагалі. Їй норм😾
Ранок неділі + осінній дощ🙂
Навіть не знаю з чого почати день:
мені читати фантастику 60-тих, передивитися бетмена, писати музику чи код?
write.as/4rs88one99sd...
ЧИ а не І?
тобто можна просто заплатити 170 000? номер рахунку, будь ласка
бачили наслідок, не бачили причину
якщо коротко
моє "важко" так сильно відрізняється від середньостатистичного "важко", мені ніхто жоднісінького разу не сказав за
все
моє
йобане
життя
?
по 6 годин зробити те, що займає 5 хв.
І не всі можуть робити тільки те, на що зараз є натхнення.
І не кожному важко побачити приховане за буквальним.
Виявляється не кожному треба шукати психіатра для роботи із аутизмом і СДУГом…
Я тільки не можу зрозуміти: як там сталося, що про те, що
хоча б спробувати працювати.
Їхній мозок сам відфільтровує усі подразники, а не слухає УСЕ і ВЕСЬ ЧАС.
Їх не нудить, від концентрації уваги, очікування або обмеження.
Їх не вирубає через тривалу зосередженість.
Їм не боляче фізично від нісенітниці і брехні.
Виявляється не всі змушують себе
