Наташа

На слові "компот" жінка лукаво всміхнулася, схиляючи голову вбік.
— Від компоту не відмовлюся, пане кухарю.~
Вона приспустила рукав свого алтасного халатику та покрутила плечем, дражнячи коханого.

Лікарка розплилася від поцілунку та опустилася на стілець, широко усміхаючись.
— Я в абсолютному екстазі~

Жінка розгублено закліпала очима.
— Але ж ти і на роботі готуєш... Ґаллагере, мені незручно.

Наташа відвела погляд від сковорідки, на якій смажилося м'ясо і здивовано глянула на чоловіка.
— Гм? Тобто? Я ж готую..

Зраночку встала і готую коханому смаколики 🤭

*Гучний, миттєвий стогін відбився від стін кімнати, спровокований раптовим, приємним відчуттям між ніг. Жінка прибрала долонь, кладучи її собі на груди, стискаючи та закусуючи губу від задоволення.*

*Наташа коротко видихнула в поцілунок, коли лямки бра скотилися з плечей. Таке інтимне становище перед чоловіком лиш сильніше збуджувало її, змушуючи стегна сіпатися в нетерплячому жесті. Рука мимовільно потягнулася вниз в бажанні відчути сексуальне задоволення якнайшвидше.*

Любий 🤭

*Жінка зітхнула й пригорнулася до бармена.*
Добре. Я теж тебе кохаю. Тобі вже легше? Зможеш заснути?

*Жінка насупилася.*
Навіщо б мені тебе вбивати?

*Вона широко усміхнулася, дивлячись чоловікові у вічі.*
Як же ти вміло граєшся словами~
*Вона опустила долонь з волосся до його щоки, проводячи по ній тильною стороною долоні.*
А чому такі питання ставиш? Що тебе турбує?

*Солодкий вузол внизу живота стягнувся сильніше і долонь Наташі спустилася на шию чоловіку, нігтями вгрузаючи у шкіру. Вона вигнулася йому назустріч, коротко стогнучи. Вільна рука стиснула постіль і жінка мимовільно підтягнула до себе ногу, згинаючи її в коліні.*
Так, усе. Де хочеш.

Вас на Експресі не годують?...

Піди поїж і стане легше!

*Наташа збрехала б, якби сказала, що питання не застало її зненацька. Вона затихла на якусь мить, навіть не дихаючи. Але майже відразу прийшла до тями, односкладно відповівши:*
Так.

Гаразд. Але якщо раптом хочеш виговоритися: я вислухаю.
*Вона занурила пальці в каштанове волосся та повільно масажувала шкіру голови, злегка почісуючи нігтями. Нахилившись ближче до чоловічої маківки, вона тихо проворкувала:*
Я буду поруч завжди, коли тобі потрібно.

*Вона обійняла його у відповідь, гладячи по спині.*
Мені варто питати, що саме?

*Наташа різко розплющила очі від крику та пару раз кліпнула, аби сфокусувати сонний погляд на чоловікові. Вона сіла прямо та обережно, аби не налякати ще дужче, поклала руку йому на лопатку.*
Ґаллагере? Що сталося? Тобі наснилося жахіття?

*Раптовий жест Ґаллагера здивував Наташу. Тихо зойкнувши, вона поглянула йому у вічі, тепло усміхаючись.*
Не мені зараз потрібен відпочинок, дурко.
*Вона поцілувала його у підборіддя та тицьнула носом у шию.*
Гаразд, швиденько заберемо речі та майнемо до тебе відпочивати.

Мм?
*Наташа спантеличено поглянула на коханого*
Справді? Гм... Добре, як скажеш. Допоможеш мені тоді речі забрати? Потім відразу можемо до тебе поїхати.

Мені справді не потрібні інші чоловіки.
*Кінчики пальців повільно масажували шкіру голови чоловіка.*
Так, ти був мовчазним дурнем. Більше так не роби. А зараз ти відпросишся з роботи на декілька днів і поїдеш зі мною у готель, де я зупинилася. І відпочинеш.

*Жінка вирішила проігнорувати частину про привабливість Сварога та обійняла Ґаллагера обома руками за шию*
Не ображай мене. Я б не віддавался тобі, якби не вважала єдиним.
*Вона нахилила його до себе та поцілувала у лоба*
Але щоб тобі було спокійніше: Ми з тобою у стосунках і мені потрібен лише ти.

*Наташа широко розкрила очі, якусь мить мовчки кліпала, а потім дзвінко засміялася.*
Ти ревнував мене до Сварога?? Ґаллагере, він же робот!
*Вона зробила крок ближче кладучи долонь на щоку чоловіка.*
Та й з якого це б дива я дивилася на когось іншого, крім тебе? Любий, мені потрібен лише ти!

*Наташа склала руки на грудях. Вираз її обличчя пом'якшився.*
Ти знов чогось не договорюєш.

*Наташа побачила пост, встала з-за столика та підйшла до стійки, спираючись на неї руками.*
Не ввижається.
*Вона вимогливо дивилася на Ґаллагера. У грудях пекли образа та гнів.*

Щось я давно його у мережі не бачила... Певно, треба брати справу у свої руки.
До Пенаконії то до Пенаконії.

...
Знаєш що? Добре, як скажеш.