лінамар

І жодні людські слова не проходили крізь скло

[ #укррайт ]

Мені хотілося крикнути до тебе, вхопити за плечі й трясти, доки ти не відсахнешся пробуджуючись. Чи хоч зміниш цей невидющий погляд на більш свідомий.

Та мої руки впиралися в дзеркало. І як би я не штовхала, у передпокої було чути лиш тихий скрегіт. >>

як людина, яка обожнює капібар, я задоволена

пахнути дрібкою кориці та мокрим лісом, апельсинами. дзвеніти, як звук гітари. клубочитись, як пара, як біла хмара, як котяча ніжність. і їсти слова, як круасани. а доївши вигадати нові

[ #укррайт]

хочу бути морем, сонячною розжареною кулею, дрімучим лісом, дикою грушею. хочу вирости і опасти, як листя. не мати плечей, щоб не нести на них біди. існувати в просторі точкою, хвилястою лінією, що йде малюнком, відображаючи дитячий погляд на море. бути смаком груші з медом. >>

не знаю як запитати
ти ліс теплий чи тривожний
ти море легке й спокійне
чи те що збиває з ніг

не знаю і ти не знаєш
солодка я чи отруйна

прояснить нам все
лиш час

#укррайт #укрвірші #укрпоезія

І сміється, коли ти гризеш його палець. З усією ніжністю та любов'ю, яку в тебе заклали.

світ бере олівці та блокнот й з тонких штрихів і м'яких ліній малює тобі форму. Та всміхається у процесі. Наче вперше за вічність.

Ти маленьке смішне створіння. Ти народжуєшся за шість днів. А на сьомий світ сідає у крісло-мішок, тримаючи тебе у долонях.

#укррайт

Світ подає запит на твоє народження, коли стає трохи вогко і темно й хочеться запалити який-небудь вогник, завести щось маленьке та світле, що смішно шебуршатиме у кутку.

Коли перевтомлений, сточений через великі обсяги серйозних проєктів —

Планую потрохи перетягнути сюди улюблені тексти

дуже гарно

Каже: я заварюватиму чай і чекатиму між кінцем та початком, де голка входить у вушко, де стрічка згортається у кільце.
Каже: ти завжди вчасно.
Каже: коли ти дійдеш — простягатиму гарячу чашку.
Так наче ми й не розлучалися.
(2/2)

#укррайт
Питаєш: а що як не встигну? Що як згублюся на темних стежках без руки твоєї — червоної нитки, річки, що змикає кінці шляхів в дорогу, а мене веде до іншого боку?
А вона сміється.

(1/2)