Полинове зілля

Якщо знадоблюсь - я в помиральній ямі №38 (там де ліщина посаджена).

Попустило. Ну нарешті.

Було б непогано посидіти на заспокійливих 😒

Агресія як спосіб вивозити це життя досі працює. Шик

Нахуя мені цей сраний рдуг? Страшенно заїбатися просто від того, аби якось впхнути три невеличкі справи в один день - ахуєнно, пиздато, чудовий "перк" для дорослого життя в їбанутому світі. Хто там пиздить, що це дохуя модна хвороба - забирайте, мені воно нахуй не треба.

Я завжди була розумною дитиною. Не хотіла в школу, не хотіла їбашити, не хотіла дорослішати, поки всі спішили вперед. Я вже тоді розуміла, що щасливе доросле життя - це наїбалово. Але які варіанти?

Ніколи не думала, що дійду до моменту, коли ненавидітиму власне життя.
Як я дійшла до цього?

Дещо помітила: зазвичай, коли думка не бажає якось вибудуватись в щось нормальне, я записувала її на папері, і мозок в процесі структурує потрібну відповідь. При друці такий ефект відсутній.

А шо, "Золоту гілку" українською не перекладали?

Такс, які є програми для каталогізації домашньої бібліотеки? Бо можна, звісно, зробити й в екселі, але шось зручніше ж напевно існує.

Ну, наприклад я перечитала весь "Барраяр" Буджолд в руснявому перекладі, як і твори А.Нортон, Енн Маккефрі, Ле Гуїн, Сімака... І наче читала до чорта, але все - роснявою. Шось якось мда.

Оце сіла заповнювати список на ґудрідс і розумію, що в мене просто достобіса прочитаних роснявих книг. Чи варто їх взагалі додавати в список? З одного боку - реально до чорта прочитано, з іншого - не на часі і взагалі зашквар. Але прикидатися, що взагалі нє - ну, то лицемірство.

Шуткували з маман, шо вона на мене погано впливає. У неї вдома - сотні книжок, якими заставлені полиці в двох кімнатах. Від підлоги до стелі. І я вперто намагаюся йти її слідами 😁

Амбасадор краси в моїй стрічці 🤌
Дякую за це ❤️

Йобана русня

Ось вам заспаний зайобаний київський кіт. Ми теж, кітику, ми теж

Як в гру на юніті додати мови? Чи методом «пердолінг» можливо лише замінити?

Саме смішне, що коли з дружби йду я, люди дивуються. Типу... я не приховую свого незадоволення. Зазвичай я йду після срачу, в якому б'ють по тому, що болить мені, про що я або попереджую заздалегідь, або напряму кажу, що мені не ок. Я не зникаю мовчки навіть без запитання чи натяку. А треба так?

Pan'orama
Приємна гексагональна головоломка. Значно простіша за подібні їй Lands above, sea below чи Dorfromantik. Музика трошки задовбує, ачівки потребують грінда, на відміну від інших у цієї головоломки є фінал.

Jusant
Важко сказати щось конкретне. Гра — середнячок. Непогана, але не шедевр. Приємна іграшка на один вечір. Розповідь про світ через тонни тексту в записках — невдале рішення. Світ хоч і наповнений дрібницями не створює історії. В ньому доволі нудно. На щастя гра коротка. Але музика божественна.

Planet of Lana
Це гра, від якої я нічого не чекала. Типовий інді-платформер, роботи захоплюють планету, десь там повз пробігав постапокаліпсис… Але постановка 🤌 Історія розповідається через візуал та взаємодію зі світом. Чудова музика доповнює образ. Дуже рекомендую.

Я між тим продовжую розгрібати беклог.

Wytchwood
Ух... важко. Гра наче і прикольна, однозначно гарна, стильна, але історія стандартна і мені було нецікаво продиратися крізь неймовірну кількість грінду й бектрекінгу. Музика швидко набридає. Помітно, що над грою попрацювали, але грінд задушив.

YouTube video by Хащі ПІВДЕННИЙ БУГ: 25 років чоловік жив сам у селі | Кармалюк - наш Робін Гуд?| Божевільна краса Поділля

О, там у Хащів нове відео.

www.youtube.com/watch?v=HMOG...

Вітаю! Гарна новина ❤️

Чому чудовий твір "Планетник" я пам'ятаю зі школи (пізні нульові), а згадки про нього бачу лише з 20-го???

Оце "хочу стати директором", "хочу стати астронавтом" - така хуйня. Тому що головним повинно бути бажання не стати уйобіщним дорослим, який ненавидить своє життя.

Роздуплила, шо в якості закладки використала блістер пігулок.
Довго думала...

Так!!

Мене страшенно розбиває ностальгія. Ніколи не думала, що таке станеться, завжди вважала, що сумуватиму за минулим легко, що це буде просто хороший спогад. Не очікувала такої болючої похмурої туги десь наче між хребтом і легенями.