павучиха

живу така життя, майже кожен день виходжу гуляти з людьми, весь час така енергійна і весела, а під час того всього в голові проносяться думки "а який в тому сенсі?" і "зараз би стрибнути з даху"

не можу нікому сказати, що я знову хочу померти, крім своєї терапевтки раз на тиждень. але і мовчати теж нестерпно. тому просто напишу про це тут. майже кожен день уявляю собі різні способи

щойно мені сказали фразу, яка різанула мене до сліз. і знаєте що я зробила? конструктивно наїхала на людину. я вважаю це перемога, що я тепер виходить здатна гавкати на всіх, хто спробує зачепити мою внутрішню дитину

люди в сторісах такі ходять живуть своє життя, а я ледь змусила себе вийти винести сміття і сходити в магазин. весь день тільки і роблю, що лежу на ліжку між роботою

і його хтось навіть лайкає, жесть

виклала крінжовий сопливий тікток і тішуся

19:30 лягаю спати, бо можу собі дозволити

мені привозять купу смачної домашньої їжі.
я, не будучи голодною, накидуюся на неї і їм все підряд, наче її у мене зараз відберуть. дякую, рхп

сьогодні снилося багато води (річка), сподіваюся моя бабуся правду каже, що це до грошей

Діана, нашо ти привезла мені пляцки і піцу, я ж намагаюся худнути😭

чому деякі люди можуть поставити собі ціль в професії і спокійно досягнути її за досить короткий час, а мені доводиться бо шматках, по уламках збирати свою особистість і все одно весь час лишатися у внутрішньому хаосі?

через три дні відлюдництва я зустрілася з друзями. не скажу, що мені стало від того легше, бо я все ще повертаюся назад в пусту квартиру до своїх хаотичних думок

дякую програмі супермама за ідею

короче я вирішила. мені приходить зарплата, і я записуюся на повітряну гімнастику

вдень доросла зріла людина, вночі маленька травмована нестабільна дівчинка

коли мені боляче, мене треба нахуй ізолювати від всіх, особливо від близьких людей, бо нароблю хуйні і там (вже роблю). тому завтра йду на побачення з новою людиною, а загалом йду у відлюдники на деякий час

випила потрійну дозу міасера, бо дуже хочеться заснути, бажано назавжди

Це вже якась поплава з приводу Фаріон, її ім'я тепер ледь не зі Стусом і шістдесятниками стоїть поруч. Ви єбануті? Так, стріляти її було зайве (хоча я можу зрозуміти бажання когось це зробити) але і не треба з неї робити "страдаліцу за Україну". Зі всього українського в неї тільки мова і була

нема нічого кращого ніж засинати під думки про розставання з коханою жінкою 👍

блять я тата не привітала з дн, ото я ахуєнна донька

дівчинка: ридає через те що в житті пиздець
жінка: піднімає кредитний ліміт і купує блендер, шоб нахуй перемелювати всі проблеми

(неясно тільки чого статус в очікуванні оплати якщо я все оплатила)

приват загубив мою місячну зарплату, і я не маю на шо жити. в країні робиться пиздець. в усіх сферах якийсь хаос. зараз залишилось тільки розстатися з жінкою, і можна виходити у вікно

може пора би вже навчитися цінувати себе, Аліно?

і чому я намагаюся далі рятувати стосунки з людиною, яка не кохає мене? чому Я вважаю, що у всіх бувають важкі періоди і нам треба просто пережити це разом? чому я ЗАВЖДИ воюю за когось, а за мене ніхто ніколи не намагається боротися? нахуя це все?

"для мене ви обидві важливі і цінні", але з одною партнеркою я буду зідзвонюватися кожен день, а тобі не буду писати навіть раз на пару днів

бо недавно одне курвидло наробило мені хуйні в житті, і я її ненавиджу всім серцем за це. бо мене бісить хата в якій я живу, і срач, який весь час утворюється тут бо вона максимально кончена. бо мене все заїбало. тупо все.

2:30 ночі, я не можу заснути, тому сиджу на кухні, злюща як демониця. бо у мене вітрянка і все моє тіло обсипано огидною хуйньою. бо одна моя партнерка не кохає мене, а другий партнер забив хуй і ні разу не спитав як я почуваюся, хоча з іншою партнеркою він зідзвонюється кожного дня.

або взагалі бажати смерті

як ви думаєте, нормально бажати людині, яка зробила тобі боляче, корчитися в пекельних муках?

хвилююся перед сексом з новою людиною, саме тому я зараз п'ю каву, шоб роз'їбало взагалі нахрен)))