Структурований хаос

Хороший день

Рік обіцяє бути насиченим

Я походу завела собі оцю соцмережу, щоб вдвічі голосніше мовчати.

Вітаю 🎉

А потім читаєш новини про Кривий Ріг - і все, ком в горлі.

ненавиджу

Те відчуття, коли відхопив відро адреналіну у вечір перед великим клієнтським ревʼю, бо треба бігом пофіксити майже наосліп злоєбучу бажину.

Фіксили з колегою в дві руки, бо по факту було два різних бага. В кінці обмінялись щасливими гіфками.

А божилась, шо не буду овертаймить

🤡

Жарт, що adhd люди схильні кучкуватись виявився зовсім не жартом. Кількість людей з мого оточення, які отримують діагноз або підозрюють - росте.

Я б подумала, шо щось якось забагато/підозріло.

Але от саме з цими людьми мені найкомфортніше спілкуватись і підтримувати звʼязки

Боже, Аня, яка дитина мала - ага, злізе вона з антидепресантів, осьо вже, а нічо що є мінімальні курси, а то почала спати вночі, і вже типу можу далі нервову систему гробити як раніше

А потім стається ситуація «сядь і подумай, нашо ти це все запілив»

З мого досвіду більшість мітингів про ілюзію контролю, бо ті хто і так робе, ті мітінги вижирають в них час, а хто хоче наїбати - і так це зробить.

Ну і аджайл несе «давайте оце запілимо бігом, нема часу пояснювати і робити рефакторінг»

Yes, si, так

В материнстві є така окрема тема: пережити святкування дитячого дня народження. Загалом я ок з тим, що дітям потрібні верески, миготіння, безперервний броунівський рух - це нормально.

Я просто моментально перевантажуюсь всім цим. І рахую хвилини до тотальної тиші. Бажано в темній кімнаті

Ну шо: в адекватну команду потрапила (ціную як ніколи), проєкт challenging, але буду гребти, діагноз свій ADHD підтвердила вже у німецького психіатра (нарешті, і року не пройшло), може ще й з антидепресантів злізу, але це поки шо не точно

Дякую ♥️

Коли йшла з останнього проекту (майже без скандалу), думала всьо, відгуляю відпустку, буду оновлювати резюме. Ніяке резюме я не оновила, за два тижні маю заонбордитись на новий проект.

Домовилась на чотириденний контракт. Подивимось чи це все make a difference

«This book has heavy language, I didn‘t finish reading it“ (с) ⭐️⭐️⭐️

Піду значить читать ту «Конотопську відьму», прям інтрига що ж там таке heavy.

«Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Михеда читаю на ніч, щоб потім піти випити свою таблетку антидепресантів, завдяки яким я знову почала спати.

*вдень чесно скачала аппку для медитацій, а потім «я тільки кілька сторінок…»

русня має зникнути.

Вечір першого січня якимось чином завершується гуглінням в якому році в Житомирі відкрили Мак. У Франківську, як виявилось, пізніше.

Oh well

Треба іти дряпатись кудись в гору, так, щоб серце просто з грудей виривалось, в думках «я зара здохну», тремтіння в ногах, оце все, щоб точно зрозуміти, що взагалі то подихати тобі не хочеться

Я починала слухати Слєпакова з часів «И друг мой грузовик», і от кожне наступне його музичне втілення - це щось інше, і завжди потужно. Але «Warнякання» - просто по живому. Ну і перехід на українську - це ♥️

«Warнякання» Антона Слєпакова - слухати нон-стопом неможливо. Але хоча б порційно - просто необхідно. Кожен підхід - розриває серце на шматки (не дуже розумна ідея на антидепресантах слухати все це, але - «і шо ти мені зробиш?»)

П - послідовність

Не здивувалась, бо видаляти все к хуям - то характерно. Полізла шукати бекапи (бо я сентиментальна), знайшла, трохи читала старі тексти, флешбекнуло.

Кілька днів ходила, не могла вспокоїтись, пробувала згадати виконавця, який свого часу дуже вразив мене, слухала на повторі, навіть писала про нього в свій музичний недобложик, який, як і більшість тимчасових хоббі, загнувся.

Знайшла рештки недобложика - пусто.

Десь в 2019 році, ми тільки оце переїхали до Німеччини, чоловік замовив мені худі з лого «I read dead people». Й досі його маю. Тоді я думала про всяких Оскарів Вайлдів, а сьогодні це - українські прізвища, письменники, яких вбила русня цього та минулого року.

Усвідомлювати це нестерпно

Полізла дивитись на quarkus (не сама, з юдемі). Курси мали буть коротенькі і зрозумілі навіть дитині. Напоролась на хуйню з javax та jakarta. Бо не можна проста взять і клонувать навчальний репозиторій, треба ж самій пройти всі етапи.

Занотуйте: я не обирала джаву, мене змусили робочі обставини

«The Problem of Susan», це шоб не забуть

Серія Нарнії пройшла повз мене, не читала, але шось колись долітало про всякі християнські алюзії. І тут в твітері хтось «спойлери» вирішив обміркувать щодо закінчення історії. І тут я прям …була вражена.

Добре, що не читала. А от Геймана буду, бо він то все переосмислив і видав окремим коміксом.

Для мене лишається загадкою, чому в кінотеатрах німеччини (ладно, я була лише в баварських) продають лише солодкий попкорн. Це стосується і всяких маркетів. Знайти просто солоний попкорн - квест.

*але продаються кукурузні палички з сирним смаком

🫂